10 міфів про вигорання
Якщо уявити роботу книгою,, то вигорання — це стан, коли сторінки гортаються все повільніше або з сумним обличчям, бо там мало цікавого, або ж книга просто все рідше береться до рук. Хоча нещодавно людина її читала так завзято, що ледве встигала перегортати сторінки.
Але ж така зміна не відбувається за одну ніч. Якщо вчора з захопленням на робочій зустрічі розказуєш про проблеми та перспективи, а сьогодні зранку розплющуєш очі, підходиш до ноутбука і пишеш одного листа на всіх: "Я в сабатікал"— хіба це вигорання? .
Це перший міф.
Міф 1. Вигорання трапляється швидко
Деяким людям здається, що вигорання як грип: вчора ще здоровий, а сьогодні лежиш з температурою. Ні.
Вигорання — це поступове і непомітне накопичення неприємних мікро-подій, пов'язаних з роботою.
Наприклад:
- зайвий раз працював overtime (понаднормово), при цьому без компенсації понаднормовим відпочинком;
- зайвий раз зробив нудну задачу, іще одну;
- не отримав фідбек (зворотній зв'язок) на свою роботу від керівника чи замовника;
- все ніяк не візьмеш відпустку, бо "що там робити";
- з'явилися розбіжності з колегою — ну то й що. Таких та схожих "дрібниць" може накопичитися потрохи чимало за місяці та роки. Вони як та мишка, яка гризе мішок з зерном. По одному зернятку кожен день, а за рік з'їдає весь запас ресурсів. Одна. Маленька мишка.
Міф 2. Вигорання — це хвороба
Це феномен, що виникає від хронічного стресу на роботі, з яким людина справилася неефективним способом. Має 3 ключові ознаки:
- відчуття втрати енергії (немає мотивації) та фізичного виснаження;
- відстороненість від роботи;
- зменшення працездатності. Це комплекс факторів, які з часом, якщо ними не займатися, призводять до важчих станів: тривожного розладу, нарцисичного розладу, депресії (згідно з Міжнародною класифікацієюхвороб ICD-11). І щоб їх уникнути в майбутньому, важливо піклуватися про свій добробут вже сьогодні.
Міф 3. Вигорання від стресу на роботі
Вигорання від того, як людина спаравляється зі стресом, від його резистентності.
Якщо трапився конфлікт на роботі — то одна людина може цілий день ходити і нервувати з цього приводу, і ще й спати погано. А інша — вже за 10 хвилин поводить себе так, начебто нічого не сталося. Це і є resilience (пружність) — здатність швидко відновлюватися після зіткнення з життєвими складнощами.
Міф 4. Вигорають слабкі
Логічно, що вигорати мають ті, хто уникають складнощів і тому, відповідно, менше підготовлені до життя. Але якраз все навпаки, люди, які вважають себе стійкими, мають більший ризик вигоріти, бо вони перші, хто з головою кидається у вогонь і береться за найважчі задачі.
Саме відповідальні вигорають частіше, бо їм складніше підвести колег, компанію. Тому вони частіше працюють понаднормово і готові братися за рутинні та важкі задачі. Лідери, менеджери, всі ті, кому "понад усе треба" — в зоні найбільшого ризику.
Міф 5: Вигорання — це особиста проблема людини
Це настільки ж особиста проблема, як і організаційна.
Вже постфактум досліджуючи свої вигорання, я помітив що "найкраще" вигорів я там, де була "сприятлива" організаційна структура та культура.
Вигорання, насамперед, пов’язане з середовищем, де людина працює. Наприклад, коли існує невідповідність між правами та обов'язками: вам дали задачу , але щоб її зробити,потрібно скооперуватися з колегою. А колега уникає цього, і вплинути на нього ви не можете, тому більше нервуєте. Або поставили нереалістичний дедлайн, при цьому з'явилися фактори, на які ви не впливаєте, але й дедлайн змінити не можете.
Тобто, обов'язок є, а прав недостатньо.
“Найкраща реакція на вигорання полягає в тому, щоб фіксити (виправляти) робоче місце, а не працівника," — каже доктор Христина Сінська, президент Американської медичної асоціації
Міф 6. Просто відпочинь
Я таке чую від людей, що вирішили поспілкуватися з шефом, розказати про те як йдуть справи. Керівник може сказати щось на кшталт: "Я чую тебе. Я теж в стресі. Просто візьми додатковий вихідний у п'ятницю, виспись. Заплануй відпустку, і все буде добре".
Керівники часто не розуміють різниці між повсякденним стресом та вигоранням. Така відповідь — гарний спосіб уникнути відповідальності.
Більше сну та відпустка справді допоможуть впоратися з певними симптомами, але вони не усунуть корінну причину.
В опитуванні Американської психологічної асоціації 2018 року, в якому взяли участь понад 1500 американських робітників, дві третини респондентів сказали, що психічні переваги відпустки зникли за кілька днів після повернення.
Бо:
- якщо на роботі мало цікавих задач, і вам все важче вмовити себе сісти за роботу;
- або ви вже досягли "скляної стелі" і в голові все частіше маячить питання: "А що далі?";
- отримуєте мало зворотного зв'язку від колег та замовників, мало святкуєте свої досягнення. І все це триває понад рік — потрібні більш кардинальні зміни стилю роботи.
Вигорання — якщо сьогодні ще не заснув, а вже мрієш, як завтра приїдеш з роботи раніше і ляжеш спати о 8 вечора.
Міф 7. Вигорання — це сильна втома
Мені часто потрапляють на очі дописи про вигорання, і більшість авторів зводить вигорання до втоми. А оскільки багато інста-блогерів копіюють один у одного, то ця думка заполонила соціальні мережі. Насправді вигорання — не просто фізична, а емоційна втома, тобто, смак до життя притуплюється, а робота перетворюється на рутину.
Чи їли ви колись сицилійські мандарини? Ви берете його в руки, відчуваєте яскраво-помаранчеву зморщену шкірку, починаєте її знімати... всередині він з червоними прожилками, сік бризкає футболку, ви відчуваєте цитрусовий запах. Мандарин. А цей солодкий смак мякотіі!
Уявіть, що ви втратили смак до цитрусових. Те ж з вигоранням — до роботи пропадає смак, і це ще може переходити на інші сфери життя.
Це підтверджується і практикою, і моїм особистим досвідом, і сучасними дослідженнями, які деякі інста-блогери не висвітлюють у своїх дописах.
Міф 8. Вигорання — це стан
Вигорання — це стан повзунка на одному з полюсів.
На одному полюсі — висока продуктивність, людина зранку прокидається бадьорою і її тягне до роботи, як тигра до водопою в спекотний день. Не варто плутати з працеголізмом, коли думки про робочі задачі переслідують в душі і під часу сексу.
На іншому полюсі вигорання — це коли кукуха ось-ось і поїде, і навіть якщо продати всі квартири, 2 машини, закрити бізнес і дауншифтнутися — і це вже не допоможе.
Міф 9. Всі проходять однакові стадії
Плюс-мінус це правда, стадії приблизно однакові. Але кожна людина проходить їх, тобто справляється з вигоранням, по-своєму. Одна "забиває" на роботу і працює лише формально, і фокус зміщується на подорожі, тусовки і так далі. Інша — відповідально виконує роботу через відчуття обов'язку, але починає частіше хворіти на всілякі хронічні хвороби. Про різні стилі вигорання
Міф 10. Від улюбленої справи не вигорають
Варто відрізнятися "справу життя" та справу, яка приносить багато задоволення. Від "справи життя" вигоріти важко, можна лише дуже виснажитися.
А від улюбленої справи вигоріти легко — бо вона є джерелом задоволення,
Що робити?
Тренд 21 століття, на якому навіть наголошує ВООЗ — це змінювати своє ставлення до здоров'я.
Стара парадигма: вже як 2 тисячі років в культурі вкоренилася біомедична модель психічного здоров’я: модель “хвороби", коли людина більше працю і мінімум відволікається на "зайве", у випадку хвороби — йде у лікарню.
Нова парадигма — це уважність до потреб тіла настільки, щоб піклуватися про нього тут і зараз і таким чином менше хворіти. Є потреба в їжі, сні, розслабленні, сходитив туалет. Не чекати повного виснаження, болю в животі, простаті — а задовольняти їх тут і зараз. Не відкладати "ще 5 хвилин"
Тобто, бути настільки чуйним до себе, щоб якомога менше хворіти.
Стара парадигма: одужання — це зменшення болісних симптомів
Нова парадигма: почати запитувати: Чого я прямо зараз пристрасно хочу? Які незадоволені потреби є? А які мої цілі? Це кардинально інший спосіб мислення, яке виводить слова "одужання" та "хвороба" на останні сторінки словника, а на перші —"потреби", "здоров'я", "сенси".
Пропоную вам практичне завдання. Якщо схожого ви ніколи не робили, то може здатися складним і незрозумілим. Візьміть листок та ручку, поставте таймер на телефоні на 15 хвилин (це важлива умова). Розділіть листок на 2 частини, в одній колонці напишіть, що вас зараз хвилює, а в іншій — що радувало за останній тиждень. Якщо буде стан "нічого в голоу не приходить", то пишіть перше, що спаде на думку. Головне — не відволікайтеся, тому що мозок іноді полюбляє уникати таких вправ.