Як знайти час для себе, коли багато роботи? Про Work-life balance

Work-life balance — він як Єті. Всі про нього чули, але ніхто наживо не бачив.

Подейкують, що ним вже лякають найсеньйорніших працівників. Ну щоб не вигоріли, бо хто ж тоді буде працювати. HR-и скинули в загальний чатик декілька статей, де нудно-формальною мовою розписано, чому без балансу жити фігово і "як треба". А хтось навіть запросив бізнес-тренера провести лекцію. В позаробочий час.

Бізнес розривається на 2 частини: одна хоче, щоб люди більше працювали, бо це прибуток, а інша — менше, бо розуміє, що багато роботи може і вбити. А мертвий співробітник = поганий співробітник.

Люди розриваються на 2 частини, одна хоче більше працювати, бо це гроші та самореалізація, а інша — менше, бо розуміє, що робота це не все життя, хочеться ще й жити для себе.

Я для роботи, чи робота для мене?

***

Як же виглядає незбалансоване життя?

Якщо допустити, що мозок людини ефективно може працювати 4-6 годин в день 5 днів на тиждень, то як тільки цього стає більше — це вже перегин в сторону роботи. Це коли людина регулярно овертаймить (працює понаднормово). І

До речі, якщо людина читає професійну літературу, проходить курси тощо — то це також зараховується до сфери "робота". Це енергомісткі процеси.

Якщо це триває 2-3 місяці підряд, то вже з'являється враження, що немає часу, немає часу для себе, таке враження що життя — одна робота.

В житті стає менше цікавих подій. Починає виникати думки "А чи не забагато я віддаю роботі?"

***

Причини

Форс-мажорні ситуації, помилки планування з боку менеджменту, особисте бажання більше працювати — і не можна точно виділити якусь одну причину.

Але загалом їх два типи:

1. Організаційні. Що залежать від політики компанії, керівництва та проєкт.
2. Особисті. Що залежать від людини.

***

Проблема менеджменту

Так, бувають "гарячі" фази проєкту: великий реліз, близький дедалйн. Або просто форс-мажор трапився. Зазвичай, на такі періоди припадає 10-20% часу. Проблеми починаються тоді, коли таких фаз більше ніж 20% від всього часу. Як би керівник не говорив про високу динаміку, конкурентність, непередбачуваність і всі інші відмазки — я б не вірив.

Це або непрофесіоналізм або ж працеголзім, від якого страждають підлеглі.

У керівника, зазвичай, є два вектори: результат та процес. Результат трапляється завдяки процесу. Процес трапляється завдяки людям.

Коли керівник занадто орієнтований на результат, а на про людей, то підлеглим регулярно доводиться працювати понаднормово.

Овертайми — це те, що часто лежить на совісті менеджерів, вони допускають помилки у плануванні та побудові процесів. Складно звинувачувати розробників: як правило, у гарного менеджера повинно бути чітке уявлення про здібності і ресурси кожного з членів команди.

DOU провели опитування про те, чим незадоволені українські програмісти, ось деякі цитати:

• «Овертайми регулярні, а для їх оплати доводиться порядком постаратися».
• «Відпустка є, але взяти її складно: на тебе навалюють стільки роботи, що, як вирватися, якщо ти відповідальний, і все кинути - незрозуміло».
• «Мій графік абсолютно залежить від потреб замовника».

***

Далекоглядна мета

Менеджер нічого не може вдіяти, якщо співробітник сам рветься в бій. Найчастіше це молоді, амбітні та палкі до грошей людей. Часта думка: «буду більше працювати — керівник буде краще ставитися і підвищить зарплату»

Їх на початку кар'єри "пре" від роботи, і у них є далекоглядна мета. Дорости до певного кар'єрного рівня, заробітної плати тощо.

У нас стартап, а у стартапа особливе ставлення до овертаймів. Частенько все життя перетворюється в роботу, і люди програмують по 60+ годин в тиждень. (с) Михйло Дубаков, СЕО Fibery.io

Особливо амбітних приваблюють стартапи, що неявно чи явно пропонують угоду: «Зараз ми всі працюємо на знос, а потім ви отримаєте частку в успіху в проєкті».

Зазвичай такі люди зупиняються і переглядають своє ставлення до роботи лише після того, як досягнуть мети і стикнуться з питанням: "А що далі?" або ж вигорять від роботи. Чи обидва варіанти, що проживається ще важче.

***

Надмірна відповідальність

Це люди, які окрім бажання заробити грошей, ще цінять те, коли робота зроблена якісно, хочуть глибше розбиратися в проєкті, краще зануритися в роботу, вирости в професійному плані і принести більше користі бізнесу.

Тобто вони цінують роботу і ставляться до неї відповідально.

При цьому їм важко відмовитися від прохання попрацювати понаднормово, і вони першими відчувають провину, якщо на проекті форс-мажор, а зараз відпустка, вихідний чи позаробочий час.

Їм складніше казати "ні" і ставити кордон між собою та роботою.

З одної сторони — це фіча, але коли цього забагато — то це вже баг. Важче жити для себе.

Пригадую як одного разу прокинувся у суботу і в голові промайнула ідея, як пофіксити

***

До чого це призводить?

У людей часто зустрічається упередження "мене точно пронесе". Мовляв, якщо займатися виключно роботою, то це не вплине на інші сфери. Це нормально, що люди схильні прогнозувати оптимістичний сценарій розвитку подій, але не завжди реалістично.

Коли не займаєшся фізичним здоров'ям довгим час, то можна накопичити букет хронічних болячок. Коли я почав відверто спілкуватися з колегами про здоров'я, то майже всі зізналися, що мають хронічні хвороби. Гастрити, скаліолзиі так далі. А їм то всім ще 30-ти років немає

Не варто скласти всі яйця в один кошик. Бо як він розіб'ється, а це колись точно станеться — буде боляче. Немає вічного сенсу, в якийсь момент те, що радувалоперестає приносити задоволення. Хтось вкладає все сім'ю і дітей, а що трапляється коли партнер йде, а діти полишають дім? Фінансисти рекомендують диференціювати грошові інвестиції грошові, психологи — диференціювати інвестиції емоційні. Мене колись "перло" від програмування, а в якийсь момент код став поперек горла.

***

Пастки на шляху

Приходить 25тирічний розробник до психолога

— Після робочого для у мене не залишається сил щоб зайнятися тим, чим мені хотілося б

— У вас, напевно, багато задач і ви ставите до роботи відповідально, так?

— Все вірно.

— Тоді це нормально.

— Мій колега розказує, що після робочого дня є сили і на побачення сходити, і в фільм подивтися, і в ігри пограти, і ...

— І він, напевно, бере собі менше задач і ставиться до них легше?

— Ммм...Звідки ви знаєте?

Пошук ідеалу

Яким має бути work life баланс? Питання передбачає, що ніби існує ідеальний баланс, з яким можна звіритися. Якщо є вас є пакет 1 кг картоплі, то його можна звірити з платиново-іридієвий еталоном кілограму, що зберігається під трьома герметичними ковпаками в Міжнародному бюро мір і ваг в Парижі.

У кожної людини свій набір цінностей, і кожна з них має свою "вагу". То й баланс буде у кожного "свій"

***

Метання між роботою та стосунками

Партнер вам каже: "Я хочу, щоб ми проводили разом більше часу". Але і робота каже "Я хочу, що ми проводили разом більше часу".

Кожна з сторін пропонує щось своє: гумор, секс, гроші, сенс, професійний ріст, цікавість. Хочеться все відразу і одночасно.

Ми, люди, однопоточні, як той javascript: можемо займатися чимось одним в одну одиницю часу. І тому неможливо бути і там і там одночасно.

Що робити? Перший варіант  — від чогось відмовитися. Кинути стосунки чи роботу.

Другий варіант — жити в цьому розщепленні.

Третій і найважчий —  розв'язати внутрішній конфлікт. Це лише ззовні здається, що людина розривається між роботою та стосунками, насправді вона розривається між потребами: у легкості, дружбі, безпеці, самореалізації. Саме прояснення, чого людині справді потрібно психіці вирішує дилему, бо дає змогу задовольнити цю потребу іншим шляхом.

Якщо людина прояснює, що їй зараз не вистачає визнання, то вона вже може 1) піти до керівника і попросити зворотний зв'язок на свою роботу. Або навіть щоб його давали регулярно 2) поділитися своїм професійним досвідом в спільноті 3) будь-який варіант інший. Найперший і найважливіший крок — це усвідомити потребу.

***

Зайнятися побутовими справами

«Мені потрібно більше часу приділяти собі, а не роботі» — це бізнесовий підхід: поставити мету, і йти до неї. Це може не спрацювати, бо якщо замість роботи почати активно займатися "собою": вирішувати проблеми зі здоров'ям, квартирою, технікою.

Виходить підінма: замість того щоб почати займатися хобі, відпочинком чи сім'ю — починаєш займатися справами, лише з інших сфер. Це така ж сама робота, і до задоволення має небагато відношення.

Піти на дистанційку

Здається, що якщо більше часу проводити вдома, то буде менше роботи. Як би не так.

Зараз масова дистанційка підкосила work life, все складніше відмежовувати роботу та інші сфери життя. Знаю багато людей, зайнятих інтелектуальною працею, в яких зїявилося хобі, що потребує роботи руками. Малюють картини, виготовляють меблі, вирощують квіти у вазонах — бо це і зміна обстановки, і жива комунікація, якої так не вистачає в zoom житті.

***

Замість висновку

За останні 3,5 роки я на собі перепробував купу психологічних вправ, техніки. Хотів знайти ідеальну — після якої життя стане хоже на солодку вату, таким же об'ємним та солодким.

Періодами так було, але ніколи це не продовжувалося довго. Траплялася якась неприємність, і життя ставало схожим на сум з броколі без спецій.

Я зрозумів, що важливо не шукати той баланс і тримати за нього руками, ногами і хвостом, а балансувати. Бути гнучким та адаптуватися. Саме для того, щоб прокачувати навичоку балансувтаи я і вирішив створив курс "Work-life баланс"

Балансування потрібно не для збалансованого життя. А для того, щоб кайфувати від життя та краще витримувати стрес, які трапляються на шляху.

В основі курсу — геніально проста модель 4-х якостей життя геніального Носсрата Пезешкіан, засновника позитивної психотерапії. Сам він родом з Ірану, але переїхав у Німеччину, де і побудував свою кар'єру психотерапевта та науковця. Тому метод, як і модель, просякнуті східною культурою неспішності та уваги як до стосунків, сенсів та тіла , так і до діла.

Німеччина — працьовита і дисциплінована нація, і подейкують, що за допомогою своєї східної харизми та нетрадиційного, тобто незвичного для тієї культури підходу, йому вдавалося вирішувати запити клієнтів в 5 разів швидше ніж класичним психоналітикам. І він, до речі, багато працював, залишив по собі велике вчення, інститут, тисячі учнів. Одначе, його життя — приклад балансу еквілібріуму (тобто балансу)

Цілком досяжного еквілібріуму.

Програма курсу та реєстрація тут:

＞＞ Курс "Заварити чашку часу для себе"＜＜

Ведучий — я Кожухаренко Коля, колишній працьовитий IT-шник, а зараз не менш працьовитий психотерапевт (в навчанні), коуч та ментор,