Що таке справжній відпочинок і так складно відновлювати сили

Кращий відпочинок — зміна активності

Саме так я думв довгий час. Якщо багато працював — поприбирай або повчися. Їдеш у відпустку — візьми з собою щось корисне почитати. Це ж не робота.

Лише пізніше я зрозумів 2 дні не за робочим місцем і набратися сил — це зовсім дві різні речі.

***

Шибарі-ретріт для трудоголиків: учасників щодня зв'язують та дають спокійно полежати, нічого не роблячи (c) Андрій Новосьолов

Що таке справжній відпочинок?

Відпочинок це слово зрозуміле лише на перший погляд, але ...

Давай відверто: коли тобі вдалося останній раз так по-справжньому добряче відлежатися, відіспатися та від'їстися?

Щоб по-справжньому відновитися потрібно повністю розслабитися. Не робити нічого. Буквально нічого.

Якщо взяти класичний трикутник відчуття-думки-поведінка з КПТ, то для відпочинку потрібно:

1. Ні про що не думати. Тобто не займатися аналізом, хіба що в'яло спостерігати за думками чи хмарами (що пропонує більшість додактків з медитаціями)
2. Не переживати емоцій. Це тоді, коли не хочеться нічого, легка меланхолія.
3. Нічого не роботи. Максимум лежати на дивані й дриґати мізинцем на правій нозі, що звисає.

Саме такий стан переводить мозок в пасивний режим роботи (default mode network), під час якого мозок як би переробляє переживання та інформацію, зберігаючи потрібні, доповнюючи картину світу. Таке собі мініприбирання.

Звучить все прсото, але чому ж так складно потрапити в такий стан?

Не прийнято

В культурі не заведено байдикувати. Багато дослідників пов'язують культ постійної зайнятості зі спадщиною пуританства, яке визначило багато характеристики капіталістичної системи праці ще у 16-17 столітті, задовго до індустріальної революції (на думку Макса Вебера). Про це я писав окремій статті про історію працеголізму.

Те століття позаду, але справа тих ідей живе: підвищувтаи продуктивність — благородне заняття, а дозвілля — це ганьба та зрада.

Але це стосується лише західного світу. Після того як я побував Азії, то мій світогляд перевернувся як чашка з чаєм на клавіатуру. Таке враження, що там люди зайвий раз руки не піднімуть.

День завершується тоді, коли я зробив щось корисне

«Зараз не кращий час для відпочинку»

Зараз не найкращий час для того, щоб розслаблятися. Бо маю виплачувати іпотеку, придбати машину, та запустити бізнес.

Зазвичай коли один аргумент стає неактуальним, його може замінити інший, але сам когнітивний патерн залишається незмінним.

Відсутність альтернативного досвіду

Знаєте, буває сидиш в кімнаті, але відчуває, що щось не так. Що саме — не зрозуміти, то голова починає боліти, то паморочиться. А коли виходиш на вулицю і вдихаєш свіжого повітря на повні груди то відразу розумієш — ось чого не вистачало!

Іноді людина просто не знає, як круто повністю розслабитися.

Доречі, такий досвід легко можна отримати вживаючи алкоголь та легкі наркотики.

«Ось задачу дороблю, і все»

От ще цю таску дороблю, цей баг закрию, листа допишу, і тоді вже точно. Людина чекає слушного моменту для того, щоб зменшити обороти, але він так і не настає.

Людина зависає в цьому нескінченному колі. За одною такою приходить ще одна, навіть цікавіша, бага виявляється складнішою ніж здавалося на початку, перед чистим листом настає "ступор".

Неприємні думки

Чому так складно сидіти без діла (особливо — медитувати)? Думки голова зайнята роботою, то мало думаєш про проблеми в інших сферах життя. Як ж розлабляєшся — вони приходять. Всі ці незакриті питання зі здоров'ям, стосунками, "незакриті гештальти".

Схема така: трохи розслаблення —> стає більше простору в голові -> приходить неприємна думка -> думка як цю проблему вирішити

Гарний спосіб з ними впоратися — сублімація , тобто чимось зайнятися чимось корисним.

***

Провина

Коли людина, яка постійно займається чимось починає байдики бити то всередині народжується це провина. Відчуття провини що зараз не пишу код, не малюю мокап, не складаю беклог, що не займаюся чимось корисним. "Не кайся рано встати, а кайся довго спати." — тому гайда до роботи. каже голос всередині

Це відчуття яке є у кожного людини без виключення, бо потреба в самореалізації закладена в людське ядро. Але якщо її забагато — то це вже токсична емоція.

Провина — головна емоція відповідальних. Людей, які в складній ситуації робить все, що від них залежить, на яких легко покластися, які не уникають труднощів.

"Упущу цікаву можливість"

Деякі люди бояться, що якщо розслабити, то можна щось пропустити. В фейсбуці чиюсь сторіз, живу трансляцію, анонс події. І тому варто бути постійно включеним. Класичне FOMO

"Відстану у розвитку"

Декого хвилює те, що якщо розслабитися, то буде важко наздогнати колег по цеху. Вони знатимуть більше, і буде важче конкурувати на ринку праці.

"Мене можуть викрити як самозванця"

Якщо я затримуюся на роботі, то можу робити більше задач. А це == значно менший шанс що хтось замахнеться критикувати продуктивність. Як не дивно, продуктивність таких людей, зазвичай, набагато вища ніж середня по ринку, але все ж таки вони страждають від того, що їх можуть викрити як недостатньо продуктивних. .

***

До чого це призводить?

Об'єм розслаблення має дорівнювати об'єму напруги. Ось яку тут:

Якщо напруги більше ніж розслаблення — це означає, що в крові постійно бігає кортизол, і тоді "об'єм" розслаблення зменшується.

Це — хронічний дистрес, кортизол пригнічує звичні, неаварійні модулі організму (імунну систему, травну система). Постійне пригнічення імунної системи робить нас вразливими до інфекцій, а травної — до гастритів, виразок шлунка і так далі.

***

Замість висновку

Якщо у вас в останній час знизилася продуктивність, відчуваєте фонову хронічну втому в тілі, почали частіше хворіти, бувають складнощі зі сном, весь вільний час займаєте корисними справами, і складно просто лягати і лежати — то перевірте наскільки у вас збалансований об'єм Напруги та Розслаблення, чи є між ними паритет. Між роботою та відпочинком. Має бути 50 на 50 десь, якщо не протягом дня, то протягом тижня.

Перевірте, яке які думки та емоції виникають коли чуєте "нічого не робити" (байдикувати). Якщо вкрай негативні — то це привід задуматися.

Перевірте, чи не забагато ви прокрастинуєте, наскільки легко вам почати роботу.

Перевірте чи давно ви були в гарній, довгій відпустці. Наше тіло і мозок не накопичують відпочинок як ресурс, тому думки «відісплюся у вихідні», «відтягніть у відпустці», «відпочину на тому світі» є неефективними.

Є одне когнітивне викривлення під назвою "optimism bias", якого варто остерігатися. Людина, яка однією рукою тримає кермо, а іншоою набирає повідомлення на смартфоні, міркує так: «Я гарно воджу, тому можу листуватися і не паритися». Так і у деяких людей є ілюзія "У мене гарна продуктивність, і якщо я почну працювати більше, то вона зросте".

І це працює! Робота в стані втоми спочатку може здаватися більш продуктивною, тому що перша фаза стомлення характеризується мобілізацією всіх ресурсів, але потім якість та кількість роботи різко падає, а при вираженій втомі кількість помилок зростає в рази.

Але в період пікової продуктивності людина запам'ятовує на що вона здатна, і починає вимагати від себе такої продуктивності весь час. Їй складно прийняти думку, що її ресурси обмежені, і вона не здатна створити світ за 7 днів.

Деякому потрібно вигоріти дотла, щоб це усвідомити. Тож перевірте, чи ви не берете на себе більше, ніж здатні зробити.

Вправа. Візьміть лист паперу, ручку і телефон. На телефоні поставте таймер 15 хвилин. На листочку напишіть 2 списки. Перший — всі справи за тиждень, на які ви витрачали енергію. Другий — які вам давали енергію та сили. Одна й та ж сама справа може потрапити в обидва списки. Навпроти каждоної поставте оцінку від 1 до 10 і порахуйте сумрно скільки за тиждень ви отримали енерїі, а скільки — витратили.

***

Мене звати Коля Кожухаренко, я психотерапевт (в навчанні), коуч та ментор, допомагаю працелюбним швидше розплутувати складні стосунки з роботою та людьми, і тим самим берегти здоров'я та час.

Якщо вам сподобався текст і захотілося сказати "дякую", то поділися ним з другом чи колегою.